Востаннє я прошу прислухатись до мене
Відкрити очі, вдуматись в слова
Убити шум, що мрії твої з хаосом злива
І кров мою впустити собі в вени
Я той дивак, хто всю твою "реальність" враз розвіє
В веселий час твій світ недугами засіє
Водночас я відкрию світ новий
В якому любо жити і дитиноньці малій
Не віриш? Так я й знав
Мов смертоносний ворон крила гордо розправляєш
А як на руки маю взяти, то враз кудись ти відлітаєш
Як простягаю я троянду - бачиш гострі леза ти
Як темряви шматок дарую - боїшся навіть підійти
Хіба не віриш в пісню, що співаю я тобі?
Чи ти не чуєш звуки кобзи?
Я поряд, витираю твої сльози
Розбитий і закритий у труні.