Завітала вечірня зоря.
Сіло сонце за міст он де там.
В грудях мрія моя догора.
В руки інші її не віддам.
Тихо трави в степу шелестять,
Квіти пахнуть в широких полях.
Вітри,вільно до зорів злетять
І я з ними зроблю вільний взмах.
Я розправлю надію в серцях,
Зрине пісня,дорогою в даль.
Та не тануть в моїх праотцях,
Дім,родина,країна і жаль.
Я зостанусь на рідній землі,
Спогад ясний з дитинства кричить.
Зійде сонце,не буду в імлі,
Не лишуся в імлі ні на мить.
У саду заспіва солов'ї,
Чудні,гарні,та красні пісні.
Про життєві хвилини мої,
Про життя,що дісталось мені.
Я у них розкажу про жасмин,
Що весною і пахне й цвіте.
Про п'ятнадцять вечірніх хвилин
І про сонця тепло золоте.
Все як бачу,що чую,живу,
Відчуваю,люблю,що нема.
Про м'яку,шовковисту траву,
Про бур'ян,що полола сама.
Про печаль і схід сонця,весь час.
Що згадала й забула не раз.
Про гарячі й холодні думки,
Про людей що живуть біля нас.
Завітала вечірня зоря.
Тихий шепіт,луною зійшов.
Я читаю вірші з букваря.
Що в дитинстві своїм віднайшов.
(Понкратова.О.В.)