***

Дивлюсь на небо – місяця шукаю,
У далину – тополя вирина.
Я за селом ще трохи почекаю,
Під тихий шелест липового гаю
Пожду, можливо з’явиться вона.

З’явися ти, о юносте кохана!
І польовою стежкою до мене
Із жита вийди, волошками вбрана,
Ромашкою та маками виткана
У біле, синє, розове, зелене!

І поки місяць зійде над полями,
І дуб у гаї знов зашелестить,
Я цілувати стану до нестями
Тебе голодними і спраглими устами.
Моєю будь… Село далеке спить.

Я ще з дитинства закохався в зорі.
Маленьким я, на возі їдучи,
Дивився у небеснії простори,
Коли обоз тягнувся попід гори
З одного краю в інший уночі.

Вози рипіли валкою нічною,
А я лежав на материних руках.
Безмежній Всесвіт сяяв понад мною,
І ти зійшла до мене красотою,
Зоре моя, осяяна в віках!!

Я покохав тебе. І мої сльози
Зітерла ти з довірливих очей…
Шумлять над ставом неспокійні лози,
Підводи тії їдуть у дорозі,
Прямують вдаль крізь марево очей!

«зорі неба»