Я знаю, буде боляче до сліз,
Та цей рубіж теж треба перейти,
Залікувати рани на душі,
Спаливши за собою всі мости.
Як швидко, як без жалю плине час,
Вже наше літо зникло назавжди,
Життя лишилось сіре, без прикрас,
Ще бачу на піску твої сліди.
Такий звичайний для життя сюжет,
Сліди твої мені не зберегти,
Напише осінь в сквері твій портрет,
На горобині краплями роси.