Пани шановні! Можновладці!
Чи були в тім пеклі?!
Де людей з життя стирають?
Де бої запеклі,
Де кров ріками стікає
До долини смерті…
Де синів, братів вбивають,
Де тіла роздерті?!
Якщо були, чи відчули
Як в підвалах спати,
Як боятися ввійти до рідної хати?
Чи відчули біль поранень,
Душі біль від втрати?
Чи відчули страх ніколи
Не зустріти матір?
Чи боялись за дітей,
Що про спокій мріють,
Що холодні рученята
Над багаттям гріють?
Чи здригалися в ночі,
Коли грюкнуть двері?
В металеві ланцюги
Стигне кров артерій.
Чи ви чули плач дітей,
Стогін землі-неньки,
Крики хлопців молодих,
Що в степу завмерли?
Чи ви чули як тріщать
Чиїсь хати, долі
У пекельному вогні,-
Не дай Бог нікому,-
Бійців кроки, що ідуть
Колонами в небо?..
Люди серцем вимовляють:
Припиніть, не треба!
Свічок полум`я згасає
Від видиху смерті…
Хто припинить? Хто здолає
Чорні круговерті?
Чи на Бога покладали
Ви про мир надії?
Може гілля підкидали,
Щоб сильніш горіло?