Я закохалася навіть не в золоті очі,
Від схожих якось була померла в минулому.
Не в руки, чи плечі, я жила в суцільному мороку.
Я тебе не бачила, лише відчувала і чула.
І цього, як бачиш, стало цілком достатньо.
А коли я прозріла й тебе вгледіла,
Так захотілося, щоб ти став останнім.
Я дозволяю твоєму образу закрити собою небо.
Це так дивно для мене, не дивлячись на обличча.
Я по натурі своїй поганій закінченний естет.
Твоїм вогнем запалала моя згорівша осінню свічка,
А цій весні я зробила на зустріч пірует.
Дякую, за те, що будучи прекрасним з кожної сторони,
Ти зумів те саме в мені розгледіти.
Дякую, що врятував від вічної мерзлоти
І дозволив відчути себе справжньою леді.
Це не буденно, і навіть не раз на сторіччя -
Коли тобою дихають і цілують руки.
Давай, почнемо нову чисту сторінку
І запишимо власні на нотному стані звуки.