А дощ сліди за вікнами змиває...
Все - сірістю заповнене ущерть.
Душа пісень весняних не співає,
В думках частіше владарює смерть
Бажань, чуттів та спалахів вогненних,
Що ще учора полум"ям - крізь сніг.
Чому було украдене у мене
Кохання - найсвятіший оберіг?
Чому ти знову сієш мряку, доле?
Холодні пальці в душу простягла
Дощем, що вимиває все поволі
Та вибиває пір"я із крила
Того, що на світанні в синє небо
Несло мене - усміхнену, легку...
Не лину легкокрилою - до тебе.
Висять побиті крила на гвіздку.
ID: 648059
01.03.2016