Клаптик землі, де вросла я душею,
Раю пресвітлий, Едему поріг,
утаємниченна суттю твоєю
лину до тебе прозрінням доріг...
Де б не блукалось, якими б шляхами
доля примхлива мене не вела,-
завше вчувався зв'язок поміж нами,
в холоді ночі - краплинка тепла...
Пройдені межі й тяжкі Рубікони,
знищена сумнівів в'їдливих тля...
Гріє, неначе цілюща ікона,
рідного дому священна земля.