Taras Sxevcxenko
Ivan Pidkova /1
I
Iam en Ukrainio
Kanonoj bruegis;
Iam la kozakoj bravaj
Ege bone regis.
Bone regis ili, gloron
Kaj liberon festis;
Pasis jaroj kaj en kampo
Nur la tomboj restis.
Altaj estas tiuj tomboj
Apud mont’ granita,
Kie kusxas korp’ kozaka
Per la silk’ volvita.
Tiuj altaj nigraj tomboj,
Kiel montoj solas,
Kaj mallauxte pri libero
Kun la vent’ parolas.
Atestant’ de ava gloro
Kun la vento skandas,
Sed la nep’ falcxilon portas
Al la ros’ kaj kantas.
Iam dancis en Ukrajno
Malfelicxo granda,
En drinkej’ malgxoj’ turnigxis
Kun la pot’ da brando.
Iam en Ukrainio
Vivis ni sen ploro –
Ekmemoru! Eble iom
Ripozetos koro.
II
Nigra nub’ cxe Estuaro
Kovris la cxielon,
Blua maro gxemas, mugxas,
Kiel best’ kruela.
«Nu, rapide, knaboj! Kiuj
Volas nun festeni? –
Al kanotoj! Maro ludas –
Iru ni promeni!”
Estuaron la kanotoj
Kovris en respondo.
“Ludu, maro!” – tuj ekkantis
Kaj eksxauxmis ondoj.
Tiuj ondoj, kiel montoj:
Nek cxiel’, nek tero.
Koro gxojas kaj kozakoj
Gxuas de l’ libero.
Jen navigas ili, kantas;
Birda akompano…
Kaj antauxen la kozakoj
Kondukas hetmano.
Li iradas laux kanoto,
Ion li intencas;
Kaj rigardas tien-reen,
“Kion fari?” — pensas.
Li lipharojn nigrajn tondas,
Tufon —post orelo,
Levis cxapon –cxio haltis.
“Malamik’ –pereu!
Ni ne al Sinop’ /2, hetmanoj,
Sinjoroj-bravuloj,
Al sultan’ veturas gasti
Ni – en Istanbulon”.
“Bone, patro la hetmano!” —
La kozakoj gxois.
“Dankon!” – li surmetis cxapon.
Denove ekbolis
Blua maro. Laux kanoto
Vagas li kaj haltas. –
La sinjor’-hetman’ silente
Al ondar’ rigardas.
[1839, Sankt-Peterburgo]
1/Ivan Pidkova (1533-1578) kozaka hetmano, partoprenis en kozakaj maraj militiroj al Turkio. Ekgvidis batalon kontraux Petro Mircxicx - protektito de Turkio en Moldavio, estis proklamita kiel reganto (gospodaro) de Moldavio kaj regis dum kelkaj monatoj. Laux ordono de pola regxo Stefano B;thori estis ekzekutita en Lvivo.
2/Sinopo – urbo en norda Turkio.
Перевёл на эсперанто Семён Вайнблат
Тарас Шевченко
Іван Підкова
I
Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли панувати.
Панували, добували
І славу, і волю;
Минулося — осталися
Могили на полі.
Високії ті могили,
Де лягло спочити
Козацькеє біле тіло,
В китайку повите.
Високії ті могили
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
Свідок слави дідівщини
З вітром розмовляє,
А внук косу несе в росу,
За ними співає.
Було колись — в Україні
Лихо танцювало,
Журба в шинку мед-горілку
Поставцем кружала.
Було колись добре жити
На тій Україні...
А згадаймо! може, серце
Хоч трохи спочине.
II
Чорна хмара з-за Лиману
Небо, сонце криє,
Синє море звірюкою
То стогне, то виє,
Дніпра гирло затопило.
«А нуте, хлоп'ята,
На байдаки! Море грає —
Ходім погуляти!»
Висипали запорожці —
Лиман човни вкрили.
«Грай же, море!» — заспівали,
Запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори:
Ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам
Того тілько й треба.
Пливуть собі та співають;
Рибалка літає...
А попереду отаман
Веде, куди знає.
Походжає вздовж байдака,
Гасне люлька в роті;
Поглядає сюди-туди —
Де-де буть роботі?
Закрутивши чорні уси,
За ухо чуприну,
Підняв шапку — човни стали.
«Нехай ворог гине!
Не в Синопу, отамани,
Панове-молодці,
А у Царград, до султана,
Поїдемо в гості!»
«Добре, батьку отамане!» —
Кругом заревіло.
«Спасибі вам!» —
Надів шапку.
Знову закипіло
Синє море; вздовж байдака
Знову походжає
Пан-отаман та на хвилю
Мовчки поглядає.
[1839, С.-Петербург]
1/Іван Підкова (1533-1578) козацький гетьман, брав участь у козацьких морських походах. Очолив боротьбу проти Петра Мірчича - ставленика Османської імперії у Молдовії, був проголошеним молдовським господарем і господарював декілька місяців. За наказом польського короля Стефана Баторія був страчений у Львові.
2/Сіноп – місто на півночі Туреччини.