Шкода, не проявити засвіченої плівки,
що ношу за собою по світах.
Лиш радий вигляд, вже старої "Паперівки"--
засвідчує поверненням мій шлях.
Ти встояла, одну тебе лишили!
Пробач, що не спинила ту поталу
та, щоб й мені, не обрубали крила
чим дуж, з того садка тікала.
О де, є ти -- садочок мого двору...
Де, квітне небо яблуневим цвітом...
Чом не заходиш, вбраний кольорово,
щоранку під вікно, мене будити...
Кому, даєш у пригоршнях черешні,
оті найперші, найсмачніші у селі...
Куди поділись, абрикоси, сливи, вишні...
Мені про них, клекочуть журавлі.
Та переносить спогади, той клекіт,
туди, де в пам'яті, іще цвітеш.
Тебе, з собою я несу в краї далекі,
а ти, мене у рідний край несеш!
(ХТ 25.03.2016)