***

Тамара Горбаченко
Ледь-ледь світанок сіроокий
Із-за ріки став виповзати.
Дзвінка синичка - гострий дзьобик
У вікно мене позвала з хати.

У гай березовий, над ставом,
Де вже дзвенять сині дзвіночки.
Щоб прокодались і купали
В росі цілющій сонні очки.

У поле сріблом росянисте
Сонце стрічать - злотий промінчик.
Раптом... Зійшло... рожеве чисте.
Усе принишкло - мить велична!