СКРИПАЛЬ
Скрипаль на даху ніжно грає,
Ридає жалібно струна…
Його музика не змовкає -
І день, і ніч тихенько гра.
Скрипаль натхненно і сумлінно
Смичком жаліє ту струну,
Яка звучить легко, повільно
І навіває враз нудьгу.
Усім серцем відчуваю
Сумну мелодію гравця,
Йому нічим не заважаю
Музику грати без кінця.
Її ніжненький голос чую
З тремтячим подихом душі.
Почувши раз, вже не забуду,
Як б’ється серце у тиші.
Скрипаль і досі там ще грає…
Усіх на площу зве струна,
Напевно, з нами розмовляє,
Тому завжди така звучна.
Я підіймаю свої очі…
Незграбна постать скрипаля
Видна мені в темряві ночі:
Така тендітна, кам’яна.
15.05.2012
м. Харків