Я не живу...
Мабуть, я помираю.
Не радує мене земний прекрасний світ.
Я не палаю.-
Тлію, зотліваю.
Погасло все...
Навіть думок політ.
Згасло коханя,
Як у надвечір`ї сонце.
Щоденні незгоди, як трясовина.
Не видно просвітку.
Де ж те віконце?
Через яке
Шлях до блага і добра?
Так пусто в серці,
Хворію душею.
Лише протиріччя, ніяких бажань.
Дай, Боже терпіння,
Освіти шлях зорею!
Всели в душу надію.
Дай, світлих сподівань!
Дай, Боже в серце
Світлої любові,
А душу наповни небесним вогнем!
Дай каяття, розради,
В правдивому слові!
Нехай все скоріше
Пройде та мине!