Лиш вітер з саду весняного,
Пелюсточок рожевих хвиль,
Спів солов`я і шум прибою
Міг заспокоїти мій біль.
Ти поглядом закинув зерна
Та скупим словом їх скропив,
Попроростали кущі терна,
В душі - колючі та терпкі.
Нащо неспокій в душу сіяв?
Нащо стривожив почуття?
Нащо згубив мої надії?
Нема в минуле вороття.