Мені шкода, що нас нема,
Нема, ніколи і не було.
Це всього ілюзія була,
Цей жахливий обман.
Ти живеш собі спокійно,
Мариш кимось повсякчас.
А я, як та дурепа,
Шукаю зустрічі для нас.
Чому ж, я не зрозумію,
Що доля ти не моя.
Що не бути мені з тобою,
Як небо і земля.
Навіть після довгої розлуки,
Не зрушуться почуття.
Навіщо тебе покохала?
І душу всю віддала?!