Твої вуста шепочуть і відволікають,
Мене від справжнього життя,
Не знаю брешуть чи кохають,
Оті солодкії вуста.
Я їх люблю, я з ними бавлюсь,
Вони як промінь серед хмар моїх,
Не знаю як я з ними справлюсь,
У них я чую думок смак твоїх.
Твої вуста розпалили багатття,
мій поклик - кохання твоє,
Можливо не поклик це, а прокляття
Та щоб то не бУло - воно моє!...