Якось дивно і незрозуміло,
Ти з’явився в моєму житті,
І почула мелодію долі,
Те, що Богом поєднанні ми.
Але можна було б злякатись,
Та сховатись від тебе в лісах .
Ти мене б, ні за що не знайшов би,
Бо сховала від тебе я шлях.
Я могла тебе не впізнати,
Серед тисяч важливих обличь.
В малюнковім намисті буденності,
Ти мене за собою поклич.
Я піду за тобою чарівним,
І почую твої думки ….
Може десь загублюсь серед сумнівів,
Та турбот про суєтні дні
І вартує! Мене гояти, і тримати, і берегти …..
Бо чомусь саме я, можу зникнути,
Ледь, з’явившись в твоєму житті.