Пам’ятаю шелест листя, травень, ніч та зорі неба,
Ту доріжку в парку чисту, що тепер забути треба.
Зустріч. Поспіх. Знов вокзали. Це усміхнене обличчя.
Сльози, розпач тамували наші сварки, протиріччя.
Пам’ятаю ніжний погляд, блиск очей і білі струни
На гітарі. В темний вечір вітер стихне, то подуне.
Вітер віє ураганом, вікна душ нам розбиває,
Через отвори влітає, брудом душу всю вкриває.
Перша спека, літній дощ, чисте небо, дні кохання
Пречудові та раптові… – Я все це чітко пам’ятаю.
Нашу гордість, егоїзм, і сум ночей та розтавання -
Страшний сон оцей забув я - я давно цього не знаю.
Пам’ятаю.