***

Пам’ятаю перше споглядання -
Душа затремтіла в той час.
Щоб узріти найглибші бажання,
Не потрібен був Джеків компас.

Лилася з мого серця лава,
В душі кипів страшенний вулкан.
Зруйнована до думок переправа.
В свідомості - білий туман.

Не мислив тоді про дії, слова..
Бо думав, що то, напевно, міраж.
Забилась лише одним голова -
Хотілось продовжити той антураж.

Жаль, але у неї інша дорога
Лише одне би я побажав:
"Хай так за віки тебе покохають,
Як за мить я тебе покохав"