***

Накивай  дедалі швидше
Я не побачу тебе , зовсім ні
Я не погляну тобі щиро у вічі
Як і ти не поглянеш в мої
Я чомусь звикла , до речі
Не тримати у серці нікого
Мені байдуже – чорний чи білий
Інокентій , чи , може , Микола .
Я вже звикла смажити вранці
Неуважні , солодкі млинці
І кружляти у борошні в танці
І співати власні пісні
На новій , недослідженій мові
Відбиваючи ритми стільцями
Я співаю , а десь ти –
Свої сльози втираєш млинцями…
Мабуть ,  творчість з коханням пов’язані тісно
Їй потрібно лиш те , що знаходиш в музеї
Їй потрібна вся гучність недбалого міста , -
А мені – обеліск , і слова на папері .