Мені шкода, моя Вкраїно,
Моя єдиная душа,
Що крик любові твого сина -
Це всього лише слова.
Вони кричать славА тобі,
А сенсу в них ніяк нема,
Вони - ті патріоти на печі
У поезії Самійленка.
Мені шкода, моя земля,
Що я невірною була,
Що твоїх сльоз я не зазнала,
Я знаю, це моя вина.
Але дивись на мене ти:
Я не брешу, що живу тобою,
Я не ношу ті прапори,
Я хочу бути лиш собою.
Вони сильніш ломають тебе,
Ніж ті, так звані, москалі
А що же їм насправді треба? -
Без праці мати гарної землі!
Мені шкода, моя ласкава мати,
Що ми не вміємо кохати,
А для того, щоб щось хоч мати,
Для цього треба працювати!
У нас усі самі за себе,
Тільки в свій дім, тільки собі,
А щоб принести щось для тебе,
Так це справи надскладні.
Я вірю, що настане час,
І ти розквітнеш як бутон,
Пробачеш ти поганих нас,
Я сподіваюсь, це не сон.