Дивись, як в Каневі застигла
Велична постать Кобзаря.
В скорботі голову схиливши...
Кровава мерехтить зоря.
Майдан прокинувся і розпач:
"Невже Держава без керма?"
Вмить починається той розбрат
Та серце туга обійма.
Біль крає неньку-Україну:
"Яку поставили ви ціль?
В душі у вас яка святиня,
Гукає в ад чи в височінь?"
Вже зяють спалені будівлі,
Авто потрощені скрізь вщент,
Мов навіжена, скаженіло
Гуляє по майдану смерть.
І знов у ці буремні роки
Тарасові звучать слова:
"Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива."