Воронье пролетело в соседнем окне,
Словно комья бездолья в вечернем огне,
Словно взмахи судьбы: горемычный, смотри,
Как красно и черно наполняются дни
Непрожитые. Лето без зелен-садов,
Коридоры ночей обгорелых, годов
Подпаленных и вёсны, где воды ревут
И гремит бездорожье и метит твой путь
Пораскисшими вдрызг калюжами.
Спит судьба, обложившись ножами.
Вороння пролетіло в сусіднім вікні,
наче груддя біди в вечоровім огні,
наче помахи долі: нещасний, дивись,
як червоно і чорно твої пойнялись
роки сховані. Літа без зелен-садів,
коридори ночей обгорілих і днів
попідпалених, весни, де води ревуть
і гримить бездоріжжя, назначує путь
порозгаслими геть калюжами.
Доля спить, обіклавшись ножами.