Ти більше сюди не прийдеш,
Не вимовиш свій "привіт",
Й ніколи вже не повіриш,
Що ти - це і є весь світ.
Ти будеш мені, мов привид,
Ввижатися у юрбі.
І лиш лікувати зриви,
Напевне, вже не тобі,
Не бійся, я не забуду
(Бо пам'яті ж не зітреш).
Хай давить і б'є у груди,
Хай плаче й не має меж.
Ти більше сюди не прийдеш,
Не глянеш сумним щеням,
І поруч не постарієш -
Забудеш моє ім'я.
Ти будеш, мов та примара,
Блукати в моєму сні.
Навічно мені ця кара,
Ці дивні напівпісні.
Не бійся, я все ж чекаю
На хрипле твоє: "привіт".
Я іншого й не шукаю,
Бо ти - це і є мій світ.