Яке наше життя?
Яке воно у нас ?
Що вселилось у душі ?
Чому вогник погас?
Це - не наші слова.
Ми не те сказати хотіли.
Час, швидко так пролетів,
Мабуть говорити не вміли.
Весь світ, і ми
застрягли в багні,
Не видно: ні кінця, ні краю.
І стали душі: холодні й черстві,
Всі теплі слова вмить зникають.
Вмирає...
Зникає ніжність ,як день,
Серце в кокон згортається.
І вже ніколи не повернути всього,
Струни часу – не повертаються.