На землю тихо ніч спустилась,
Чомусь на небі нема зір,
А в чистім полі дикий вітер,
Хитав до долу двох осик.
Не той вже світ, не тії люди,
Й давно уже не ті часи.
Людей поменшало у світі,
В них стало мало доброти,
Любові в них вже не вселити,
В них купа демонів сидить.
Було. Та вже немає,
Й тому ніколи вже не буть.
Якщо є той кого ти любиш,
Він єдиний, не байдужий,
І почуття ції справжні,
То не чикай до поки другі
Заберуть його собі.
Весной наврядчи заспівають,
В зеленім гаю солов'ї.
Але хоч там їх вже й немає,
Вони в тобі, в твоїй душі!