Оттенки ночи

Петр Коваль
Злилася зелень з сірістю, а цвіт біліє,
Відтінки жовтого шлють зору поверхи,
Ос-ось  настане та, що не жаліє
Вчорашнього змітати лушпайки.
Було, немає. Пам'ять… Хочеш, згадуй,
Нема чого згадати, - промовчи,
І нічого в собі тримати
Ні березневий сніг, ні лютого дощі.
Молочний шлях і солов'їний спів…
Мабуть, не зможу те, чого хотів.