Ти пам'ятаєш, ти точно пам'ятаєш,
Як тікали з тобою од всіх на момент,
Як добре нам разом буває, ти знаєш,
На цьому не треба робити акцент.
Я всю свою душу одспівала тобі
У піснях, написаних моєю рукою,
Розповідала весь день всі свої сни,
У яких живуть лише я з тобою.
Вибач, ти схожий на долю чи ні?
Чи я знов помиляюсь у людях?
Чи ямби, хореї не потрібні мої?
Чи знову потрібно шукати правду в розлуках?
Я точно майбутнє з тобою зустріла,
Ми з ним розмовляли потроху,
Воно казало мені, що я буду щаслива,
Що звернула на вірну дорогу.
Я теж, як і ти, пам'ятаю
Цю чарівную мить загадкових ділем,
Коли ми говорим, я знаю:
Fugerit invida ateas: carpe diem!