Скрізь жалюзі самотності і страху,
Б'ється тонке проміння змін,
Лиш не зазнати б мені краху,
Не підірватись на одній з тих мін,
Які життя готує нам на полі,
Ховаючи під посмішку брехню,
Та я переживу удари долі,
Ти лиш тримай міцніш долонь мою.