Перевод Лины Костенко, на основе Ия Оранская http://www.stihi.ru/2016/04/14/3844
Ходила нежность между нами,
Остановившись, звала нас,
Но не умела стать словами,
Не зная, будто свою масть.
Звалась и дружбою, приязнью,
Умела ждать и сторожить,
Мы как держали перевязью,
Чтоб нас не смела ворожить.
Она вставала неуклюже,
Как у цыган, прося, медведь,
Боясь на людях только дюже
Такою ж цепью загреметь.
Мы, может, были слишком гордые?
Слова остались леденеть,
Как будто те слова в кроссворде -
И может нежность, может, нет...
Ліна Костенко
Десь проходила ніжність між нами
і спинилась. І кликала нас.
І не вміла стати словами,
бо не знала для себе назв.
Звалась дружбою. Звалась приязню.
Вміла ждати і чатувать.
ми тримали її мов на прив'язі,
щоб не сміла нас чаклувать.
І вона ставала незграбною,
як отой циганський ведмідь
Лиш боялась на людях раптом
ланцюгом своїм прогриміть.
Чи були ми занадто гордими,
що й слова були крижані?
Та й лишилась вона кросвордом, -
може, ніжність, а може, й ні...