Впадаю в детство. Стишок про друзей и врагов
Михаил Зубов
http://www.stihi.ru/2013/03/23/8285
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Ніколи не злитися на ворогів ...
Степан це обіцяв кожен раз, коли битва "стінка на стінку", закінчувалася у Черговій частині місцевого УВС. І кожен раз слідчий прискіпливо з'ясовував, що ж хлопці з лівого берега міста не поділили на цей раз з хлопцями з правого берега.
(Їх нам Бог послав, щоб не жиріли)... це прошипів найдрібніший з лівобережних. Він у них був ватажок. Маленький? А він найлютіший і кусючий, як блоха і через нього усі "стінки" починаються.
... Я вмію з дитячої акварелі... це найдовший з правобережних хвалиться, що він відмінний художник... типу немає зла без добра, а він якраз те добро, що може зробити ремонт усьому УВС. І що? А ті вірять і відпускають фарбувати усе, що можна пофарбувати у рідному УВС.
... Про війну, де немає берегів... це прибігли матері, бабки, дружини, подруги і інший жіночий народ на виручку своїх борців за першість міста. Правда ніхто не знає, що за приз ці забіяки ніяк не можуть поділити.
Якщо ти не злишся на ворога,.. то ти сам ворог або того гірше- труп ворога.
У цьому переконані обидві "стінки". І видавати призвідника не хочуть. Хоч, якщо добре задуматися, то вони самі і не пам'ятають, хто перший почав битву.
Але той хто почав і сам не пам'ятав, що він цей мордобій створив. Хоча розраховував, що на цей раз битву вони встигнуть закінчити, до приїзду бравих представників правопорядку... Та наївні усі його розрахунки... це усі розуміли, чекаючи своєї черги на допит.
Просто ти опинишся у пошані,.. якщо перемогу принесеш для свого берега.
А того, хто програв, що чекає? А його наздожене ураган... ось який - усі промовчали і уточнювати не стали.
Життя проходить... і хлопці поспішали просто не запізнитися його зустріти своїми кулаками... Століття швидше мчить,.. а от хлопцям доведеться знову попрацювати на благо свого міста. Спільними зусиллями ремонтуватимуть дитячий майданчик, що використовували для своєї стіновий битви.
Ми не стали у ньому добрішіми і злими... це представники порядку журяться, що потім ці бійці знову будуть у іншому місці воювати.
Чому ж я не навчився... кожен з них жити мирно?
Ніколи не злитися на друзів?.. І де їх цьому вчити?
Як де?.. Це бадьорим голосом запитав воєнком, якиий пришов у відділеня... У мене недобір призивників. Так що усіх, хто не служив, оформить до мене. Воювати хочуть?
Ну цього скільки завгодно. По плацу маршируватимуть, біг по пересіченій лінії і головне навчаться картоплю чистити)))
продовження у http://www.stihi.ru/2016/04/18/3102