Серденько, я чую: ти сумуєш за ним,
Але що я зроблю із цим болем?
Він виявився іншим, зовсім лихим,
І складно буде змиритись з цим горем.
Я знаю, які він слова казав чарівні,
Що все лиш мені жадає віддать,
Що у мріях його лише тільки ми,
І що нікого іншого він не хоче знать.
Це боляче, правда, я знаю, терпи,
Терпи, як ніколи раніше,
Хіба залишаються люди людьми,
Коли роблять коханому гірше?
Як чуєш ім'я його і світ молодіє
Неначе на тисячу чи більше літ,
Моє серце в хмарки поринає і мріє,
Щоб злучитися з ним навік.
Та в нього інші думки, серденько,
Пробач, ти знов помилилось,
Колись приголубить тебе хтось гладенько,
Як тобі колись з ним наснилось.
Пробач його ніжний легіт з тобою,
Пробач йому милі зізнання,
Пробач йому те, що був не собою,
Пробач йому навіть страждання.
Колись зрозуміє, що злочин вчинив,
Та розкаянний буде кричати,
Що долю свою він відпустив,
А ти, як він колись, холодно будеш мовчати.