Як покохаю, то до нестями,
В рожевім мареві буття.
Цілунків вуст твоїх жадаю.
З долонь у мандри здмухну хруща.
На неба склі від райдуг плями,
Пливу у вирій без вороття...
В обіймах пестощів палаю
В бузкових пахощах доща.
А як зненавиджу, то до безсоння,
До болю, лютої пітьми...
Думки стікають без слів зі скроні
Мереживом перлин зими.
І без кохання, без сонця втіхи
Пожовклим листям вниз впаду
На сивину твоєї стріхи,
Весняним днем в твоїм саду...
2/05/2015