Молчи, Дориан, молчи... Шон Маклех Патрик

Светлана Груздева
                http://www.stihi.ru/2016/02/19/10714

                «Один одного кличемо з тьми,
                І кожне слово, наче ліс,
                В якому блукаємо ми.»
                (Райнер М. Рільке)


Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.
І кожне слово почуте - ліс,
Хащі, терен і дзьоб орла.
Стільки часу кличемо з тьми:
Кличемо й кличемо - все дарма.
Якийсь дивак загубив слова:
Збираємо в кошик речей.
Над вратами напис: «Все марнота»
А ми все блукаємо,
А ми все шукаємо,
Собі серце краємо,
А ми все збираємо,
Слова, слова, слова...


Перевод с украинского Светланы Груздевой


                «Друг друга мы зовём из тьмы,
                И слово каждое, как лес,
                В каком блуждаем мы.»
                /Райнер М.Рильке/


В толще тьмы я зову людей:
В небе сомнамбула дышит, луна –
Грустна и невидима только она
Одна. Ветер-варяг Борей
Что-то пропел. Когда-то до дна
Выпит им кубок сумерек зла.
Аллеей идёт Дориан Грей.
И всё. И безлюдье до края...
Слово, что слышим, – дремучий лес.
Чащи, тёрен и клюв орла.
Как давно взываем из тьмы:
Зовём и зовём – всё впустую.
Какой-то чудак потерял слова:
Собрать бы в торбу их для вещей.
Над вратами надпись: «Всё суета.»…
А мы всё блуждаем,
Всё ищем, теряем
И рвём своё сердце,
И всё собираем
Слова, слова, слова…