http://www.stihi.ru/2016/03/22/8921
Мальчик ты мой солнечный, дружок мой,
Я хочу открытости во всём.
Иль тебе от снежного ожога
Тяжко в зиму, как в жилье на съём?
Стало ли хоть чуточку теплее
Или, может, горше во сто крат?
А душа…по-прежнему болеет
От находок страшных и утрат?
Зори потемнели в заоконье,
Но вот-вот – лазурь в них полыхнёт…
Или до сих пор в ночном бессонье
Память о любимой – тяжкий гнёт?
Для меня ты молод и безгрешен…
Борешься с отчаяньем в себе.
Так скажи: чем я смогу утешить,
Чем помочь унять тоску в судьбе?
Не вели же безнадёге реять,
Мысли все, как форточки, протри.
Я тебя вниманием согрею,
Матери любовью и сестры.
Оригинал:
Хлопчику мій сонячний, мій друже,
Ти про все відверто говори,
Чи тобі зі мною тяжко дуже
В ці зимові довгі вечори?
Чи тобі хоч трішки стало тепло,
Чи ще гірше стало у сто крат?
Чи душа твоя уже відтерпла
Від болючих знахідок і втрат?
Зорі потьмяніли в завіконні,
Трішки ще – й прокинеться блакить…
Чи ще й досі у нічнім безсонні
Пам’ять за коханою болить?
Наслухати дуже тяжко тишу,
З відчаєм боротись у собі.
Та скажи, чим я тебе утішу,
Чим зараджу стомленій журбі?
Не пускай у серце безнадію,
І думки, як шибочки, протри.
Я тебе увагою зігрію
І любов’ю матері й сестри.