***

Ева Мицкевич
Не тривож моє серце надалі,
Лиш тому , що тобі здалось знов ,
Що я зможу розрадить в печалі
Стати тою, від якої кіпить кров.

І не клич на зустрічі нові
Я на них не прийду більш ,
Ти з почуттями моїми у змові,
Та прошу я тебе , облиш .

Як боліло мені ти не бачив ,
А тепер хочеш щоб посміхалась ,
Вибач любий , не стане вже краще ,
В нашій казці дива не сталось.