Я майбутнє малюю уперто!
Не біда, що натури немає.
Як не дивно, - вперед пам’ятаю.
І, здається, цю пам’ять – не стерти!
Я малюю наш завтрашній ранок.
Затушовую все, – що в нікуди...
І, повітря вдихаючи в груди, -
Молю Бога, - щоб не на останок...
Я малюю дорогу далеку.
Я малюю стежину у полі...
І від Бога, - даровану долю,
Що на крилах несе нам лелека...