До дна, все випито до дна
І розпач вже очей моїх не знає
Як боляче порвалась та струна
І пташка вже у вирій відлітає
Гуляй ти пташечко моя
Лети і хай тебе здіймає вітер
І ось секунда...Крила розправля
Ти не летиш, а де ж тебе подіти?
Якщо ти з серця пурхнула стрілою
До сонця, де тебе ласкають сльози
Давно вже наодинці ти з собою
Давно прийшли, без досвіду, морози
І новий день, слова загублені не знає
Лиш пам'ять інколи шепоче 'Відпусти'...
Чому ж та пташка у душі моїй літає?
Коли її не в силах я спасти...