Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2016/04/19/1047
Про любов та рисочки
Миклош Форма
Все вчать та вчать, щоб Бога не чіпав,
а, як згадав, то – з рисочкою в слові.
То чом лиш Бога? Рисочку в «л-бові»
пишіть собі. А я б – не написав.
Хронічно не спроможні полюбить
ні Бога, ні людей, ані коханих,
вони і Богу роз'ятрили б рани,
порадники, що не навчились жить...
А Бог боявся букви говорить?
Він всім казав, що думав, просто в вічі.
Найлегше Богу в церкві ставить свічі.
А Бог – у тих, в кого душа горить...
А ви іще сходіть до Кобзаря,
«Кобзар» відкрийте, було би корисно.
Та дехто й Біблію не відкриває, звісно,
бо де ж їм взять сміливість бунтаря.
Я слово «Бог» пишу, як звик писати:
у слові «Бог» є «о», що їм страшне.
Ті «вчителі» даремно вчать мене –
йде Бог у віршах до моєї хати...
*********************************
Перевод Инны Гавриловой.
Всё учат, учат: Бога не тревожь,
а, если вспомнил,с прочерком лишь в слове.
Да, только ль Бога?! прочерк и в "Л-бови"
пиши себе...Мне ж так писать- как нож!
С рожденья не способны полюбить
ни Бога, ни людей и ни любимых,
они и Богу раны растравили б,
советники, что не умеют жить.
А Бог боялся буквы говорить?
Его слова,как на духу, и вечны.
Им легче Богу в церкви ставить свечи.
А Бог лишь в тех, в ком свет души горит.
Достали б вы ещё и Кобзаря.
"Кобзарь" открыть бы вам не помешало.
Кто не познал библейские начала,
откуда взять им смелость бунтаря .
Я слово "Бог" пишу так, как привык,
и букву"О" в нём вывожу как символ,
как шар земной, в котором божья сила,
и Бог всегда моих стихов родник.
23.04.2016г.