Пам*ятаєте казку про Червону Шапку?
Я сьогодні вперше замислилася про те, чому бабуся жила за лісом, а її донька до неї не ходила, а посилала малолітню доньку ходити через ліс, де жив Сірий Вовк.
Дивна якась родина не знаходите?
І ось ця малолітка соплива бабці кожен день носить пиріжки з різною начинкою.
Прийде до бабці і давай її годувати і чаєм поіти.
А тієй цього мало, вимагає плітки оповідати, що нагодились за минулий день, а де їм узятися цим пліткам, якщо Шапка півдня витрачає на походи до бабці.
От і вигадуэ усяку муть, начебто, як я вам.
Бабця рада, думає, що це чиста правда, вірить кожному слову і обіцяє Шапці усе своє добро за заповітом передати.
А Шапці цікаво, що за добро таке, скільки грошей можна у Пугача-скупника за нього виручити?
Вистачить, щоб з*їздити до Парижу?
Так пролетіло багато років... і ось Шапці 18 пробило.
Їй так дістало ходити до своєї безсмертної бабці і чекати її спадщину.
Якось вона йшла, у котрий раз через ліс, і побачила Вовка.
Він між двох сосен натягнув гамак і лежав за хмарами спостерігав... усе думав, де б роздобути їжі.
А, тут Шапка зі своїми пиріжками.
О, вдача!
Він і каже їй, що може допомогти стати багатою, тільки з початку вона повинна віддати йому пиріжки, а потім він їй допоможе.
Шапка вирішила повірити Вовку і віддала усі пиріжки.
Ну, він з голоду усе відразу проковтнув.
Даремно він це зробив.
Треба було з початку сходити і справу зробити, а потім їсти ці пиріжки.
Проковтнувши пиріжки, Вовк пішов у гості до бабці,.. це так зараз називається, коли йдуть на "справу".
Бабця так зраділа новому гостю.
З осліпу прийняла його за свого зятя, якого колись відправила у заморські країни, а він і радий, узяв там і залишився.
Вовк не довго думаючи, проковтнув бабусю.
Ну і дурень!
Треба було перед цією справою з*їсти шматок масла, бо вона була стара і хвора.
Він це зрозумів, коли мисливці його напоїли касторкою і вовка знудило нею.
Вовк після цього поклявся більше не їсти людей.
Вони гади такі засранці і не смачні.
Краще за зайцями по лісу ганятися, у крайньому випадку можна їжака на багатті до скоринки прогріти.
Шапка, коли про той подвиг Вовка дізналася, закохалася у нього.
Вирішила вона ощасливити Вовка і подарувати свою любов.
Вовк не дуже цьому зрадів, все-таки він звір.
Але Шапка була хитра.
Роздобула у Русалочки зілля, щоб Вовк став людиною, тобто чоловіком з усіма витікаючими наслідками.
Головне, щоб на ніч вистачило.
Вовк з сумнівом подивився на зілля, понюхав і випив.
Що тут почалося!
У нього з очей іскри полетіли і живіт звело.
Втративши свідомість, Вовк зрадів, подумавши, що помер.
Ага, розмріявся!
Коли він отямився, то побачив, що голий і з людськими ногами.
Йому стало страшно від думки, що буде далі.
Як же Шапка зраділа його видозміні.
Вовк став схожий на Сашка Реву.
О, подарунок!
Шапка на таке диво навіть і не розраховувала.
Сашка!
Чув?
Дивись, а то раптом Шапка до тебе прийде, то жени її.
Скажи, що ніколи не був у її селі.
Чому?
А то підсуне якесь зілля і станеш Вовком.
І що тоді?
Доведеться Мартиросяну разом зі Сліпаковим і усією командою резидентів шукати Русалку і протиотруту.
******
Так, хто там перебиває?
Воля, а ти звідки тут?
Це моя країна.
У гості прийшов?
Гаразд проходь, місця багато, не шкода.
А мені квиток-запрошення у Камеді Клаб приготуй.
Я приду.
І ще-я бідна.
Грошей на дорогу даси, не будь жадібним.
Багатою стану - поверну.
**************
Так трохи відволіклися.
Продовжимо.
Шапка, як побачила у кого перетворився Вовк, відразу пішла в атаку...
Потягла Вовка до себе додому.
Матері вдома не було.
Вона у цей час відпоювала свою матір після її подорожі у вовчий шлунок.
Вона навіть уявити не могла, що Шапка їй таку підлість готує: провести ніч кохання з Вовком.
Кому сказати, не повірять.
Ви вірите мені?
Правильно робите.
Ніч була гаряча.
Вовк рахував хвилини, коли прийде ранок, з тугою згадував час свого вовчого життя...
А, Шапка була така задоволена, що має такого чоловіка.
Розмріялася!
Тільки сусідський Золотий Півник прокричав три рази, як Вовк став самим собою.
Він від радощів так завив, що його почули у усіх кутках села.
Люди вперше побачили, як Вовк радісно тікав з їх села.
Оповідали, що він переїхав у інше місце і тримає це у секреті, щоб Шапка його не знайшла.
А, що Шапка?
Через дев*ять місяців народила сина, вилитий Рева.
І головне, тільки народився сказав, що його звуть Артур Пиріжков.
Шапка так його і охрестила.
Купила йому безрозмірний Червоний Кепель.
Син росте і кепка разом з ним.
Ось і настав час, Артур Червоний Кепель виріс.
За характером удався увесь у матір свою.
Вирішив шукати пригоди на свого... ви зрозуміли про що я?
Сказав, що хоче одружитися на якомусь чуді.
Точно у матусю пішов!
Ось тільки де узяти таку?
Щоб чудом була і не заміжня.
Начебто усі прилаштовані.
А-у!
Кому потрібен чоловік неписаної краси?
Кому?
Ану покажись!
О це так(())!
А про тебе я й забула!
Ти ж не заміжня, так і мати твоя теж.
Не гвалтуй, мати чіпати не будемо!
А ось ти саме те!
Скільки років нареченому?
А тобі яка різниця.
Ми ж не питаємо скільки тобі.
І так бачимо, що у повному соку і є що і де вичавлювати.
Чуєшь, Зірка України, не випендрюйся!
Це наша улюблена Вєрка Сердючка!
Найбажаніша наречена з України у усіх країнах світу!
Ось ми тебе заміж і видамо за Червоного Кепеля.
Гарний, на Реву схожий.
Рада?
Я думаю, що і мама рада.
Мамо, грошей у нього не має.
Є тільки Бажання.
Вірочка, я знаю, що у вас грошей кури не клюють, бо ви їм не даєте.
Правильно робитЕ.
Ось і витратьте на цього з Бажанням.
Так готуйтеся, він сьогодні до вас зі сватами прийде.
Хто свати?
Як хто!
Ось один у глядачах у мене сидить.
Воля, йди сюди.
Телефон є?
Дзвони своїм, щоб усі до вечора були у Олігархів.
А я Ваганича попереджу, що ви до нас на своєму паровозі летите.
Я не знаю на чому ви їздите по фестивалях.
Та й не забудь, щоб Родрігес приїхав у вигляді Челінтано.
Це моє прохання, хочу порадувати жіночий колектив Навколо Сміху.
Гаразд, я зовсім з вами забрехалась.
Піду відпочину.
А, ти чого застиг, Воля?
Роби, що казала!
Ображусь...
24.04.2016
продовження у http://www.stihi.ru/2016/05/16/7662