з неба краплями дощу
тече, стікає
і сльозами в скроні,
і крапля крові, наче,
впала на долоні
солона частка моря - океан,
душі безодня,
частинка мене, що тепер самотня.
чекай, зостанешся на самоті
проситимеш у Бога правди,
для себе втіхи й світлого кохання,
гадаючи, що прийде то востаннє
та не хвилиною пізніше
як тепер.
чекай.
зостанешся.
а піду на гору,
шукатиму під небом чистого простору.
я стану тим дощем,
що падає додолу,
тим, що цілує скроні,
припада до ніг,
впаду я, зтану на твоїх долонях
тим самим зраджу себе.
переміг...
© Ana.S