Тихше, тихше… Бо судити інших – гріх,
Порадійте краще успіхами їх.
Ви поплачте з тими, хто зазнав біди,
Співчуття – струмок живильної води.
Тихше, тихше… Не рубайте ви з плеча,
Може хтось уже згасає, як свіча.
На задмухуйте пересудом вогонь,
Підкріпіть його теплом своїх долонь.
Тихше, тихше… Не марнуйте людям вік,
Краще будьте милосердними до всіх.
Бо життя прожить – не поле перейти,
Досить в ньому є нещасть і гіркоти.
Тихше, тихше… Бо слова гостріш ножа,
Ви живіть, щоб стала чистою душа.
Різні погляди та варто осягти,
Що на всіх свою сорочку не вдягти.
Тихше, тихше… Бо чутки – то лиш обман,
Та Всевишній може дати лад думкам.
Ви свій шлях земний із Господом ідіть,
І тому живіть і більше не судіть.
25.04.2016 р.
Оригінал
Тише, тише
Тише, тише… Не судите - это грех...
Вы порадуйтесь душою за успех.
Вы поплачьте над чужою – над бедой.
Сострадание – ручей с живой водой.
Тише, тише… Не ругайте сгоряча.
Чья-то жизнь, возможно, гаснет как свеча.
Не задуйте кривотолком тот огонь.
Поддержите, поднеся к нему ладонь.
Тише, тише… Не врывайтесь в жизнь людей,
Наблюдая с высоты судьбы своей.
Потому что жизнь – сплошные этажи.
Там, вверху, возможно, просто больше лжи.
Тише, тише… Ведь слова острей ножа.
Нужно жить, на сердце злобы не держа.
Много мнений, только помнить нужно впредь,
Что на всех свою рубашку не одеть.
Тише, тише… Там, где слухи – правды нет.
Лишь Всевышний знает правильный ответ.
И от глаз его не скрыться, не уйти.
Вот поэтому... живи и... не суди!
Ирина Самарина-Лабиринт