Ти йшла, мов свята,
Осяяна світлом.
Граційна хода,
Оспівана світом.
А я не спинив,
Христовим вітанням.
І право було –
Незабуте кохання.
Авжеж не забуте,
Проніс через роки.
Але не спинив,
Лиш поглядом дотик.
Ти поряд пройшла,
Певен – впізнала,
За мить озирнулась…
Немов і не знала.
А може здалося,
Швидкі були кроки,
І доля не річка…
І згаяні роки…