З виступу земляка-патрiота

Анатолий Анненко
Не прошу я у Держави допомоги -
            якось виживу, бо маю досвід, гарт.
Ще мої працюють руки, діють ноги...
              і душа моя сприймає добрий жарт.

На такій землі живу що краща в світі.
           Рідний кут - мені дарунок від Небес.
Злі морози і вітри несамовиті... -
      все здолаю, щоби наш Донбас воскрес.

Щиро вірю я в щасливу світлу днину.
                і відверто заявляю, друзі, вам:
- Я за рідний край, за вільну Батьківщину
                труд і мрії, і життя своє віддам.