Господь запалив свічечки на каштанах.
Земля вся квітує, бринить і співа.
Як гарно навколо, Отець мій, як гарно!
Хай слава Тобі, Боже Правий, луна!
Тебе ми прославимо в пісні, в молитві,
Доземний уклін принесемо за те,
Що Сина віддав Ти Святого за грішних,
Щоб той, хто увірує, жив і не вмер.
Сьогодні, Ісусе, ми приймемо участь
В Вечері Господній, як Ти заповів.
Цей хліб- Твоє Тіло, що прийняло муки,
Вино- Твоя кров, що за нас Ти пролив.
Хай серце заб’ється частіше і вдячно,
Сльоза забринить на очах від жалю,
Ми Господа смерть тут зібрались звіщати,
Він вмер, та ми з вами тепер живемО.
Так первоапостольська церква єдналась,
Робила все те, що Господь заповів.
Ми теж до святих тих віків приєднались
В бажанні зробити, що Бог нам велів.
Є Біблія в нас, ми читаємо вічні
Незмінні слова і виконуєм їх.
Хай буде наш послух як вдячність і втіха,
Христос, наш Спаситель, ми діти Твої.
Ми хочемо бути слухняні і щирі,
Навчитись любити, як любиш лиш Ти.
Лиш Ти міг в любові до Юди схилитись
І ноги обмити. Та серце не зміг.
Бо серце було уже зайняте змієм.
І місця для Бога не було у нім.
Так Юда, на жаль, і не зміг зрозуміти,
Хто поруч три роки знаходився з ним.
Господь дорогий, будь для нас найдорожчим!
Щоб нам ні на кого Тебе не змінить.
Щоб серце до Тебе щодня і щоночі
Лиш в першій любові бажало горіть.
Говориш Ти нам, що й Тобі дорогі ми.
Яку ж бо ціну заплатив Ти за нас!
Схиляємось низько в пошані ми щирій,
І чашу спасіння приймЕмо в цей час!