Мій день, мій час. Мої слова
Забуті в зошиті, у стОлі.
Та запах сіна у стодолі
Та мамо, що завжди права.
Забуті пахощі дитинства.
Розмови в ніч, п’янку та тиху
Коли не бачили ще лиха,
Коли не було злого дійства.
Тоді, я жив чуттям свободи
Я вільним був, немовби птах,
Що в небі ширяв на крилах.
Та залицявся все… до вроди.
Я вірив в зоряну ту браму,
Що відчинялась надвечір’ям
Та хмари, що немов ганчір’я.
Вкривали небо на забаву.
А зараз,…що ж дорослим став,
Та стежку загубив в дитинство,
Все більш диван зручний та ліжко.
Та зошит, що не дочитав.