* * * (Елена Гулига, http://magazines.russ.ru/druzhba/2004/1/gu6.html)
Дождь постучал у окна:
«Выходи, ты одна!»
Пойду, постою, подожду,
Подставлю лицо дождю.
Ты стучишься в окно. Ну что ж,
Здравствуй, дождь!
Только ты меня не тревожь,
Прежний дождь!
И во весь окоем
Я вздохну под дождем.
И, как птицу в дом
Не пущу, распрощаюсь с дождем.
* * * (вільний переклад П.Голубкова)
Дощ постукав край вікна:
«Та виходь-но, ти ж одна!»
Що ж, піду, я не спішу,
То ж підставлю ніс дощу:
«Знову стукаєш. Ну що ж,
Здрастуй, мій знайомий дощ!
Тільки ти мене також
Не турбуй, колишній дощ!
З заборонених це тем…»
Ледь зітхну я під дощем.
Розпрощаюсь швидко з ним,
Не пущу, як птицю, в дім...