Леся Украинка Трагедия

Семен Вайнблат
                Посвящается подруге
                Л. Старицкой-Черняховской


Ощутил средь боя рыцарь,
Что он ранен в грудь смертельно.
Стиснул панцирь со всей силой,
Чтобы кровь остановилась.

Увидала дама с башни,
Что её любимый ранен,
Что рукой он  грудь сжимает,
И к нему слугу послала.

"Господин мой, дама просит
Вас покинуть поле боя,
Ну, хотя бы ненадолго, 
Чтобы грудь перевязать вам.

И повязки есть, и мази,
Есть у нас  бальзам целебный,
И постель белее снега
Уж давно для вас готова".

"Благодарность передай ты
Даме, что  тебя прислала,
Но прийти уже не в силах
На её я приглашенье.

Если б я хоть на минуту
Скинул панцирь сей железный,
Кровь би ринулась потоком,
И моя бы жизнь прервалась.

В мире есть такие раны,
Для которых нет бальзама,
Не сыскать для них повязок,
Им поможет только панцирь".

"Господин мой! Слово ваше
Ранит  сердце нежной дамы! ".
"Если есть у дамы панцирь,
Пусть его сожмёт сильнее".

Кимполунг, 6 июня 1901 г.

Перевод с украинского Семёна Вайнблата

Леся Українка

Трагедія

                Посвята товаришці
                Л. Старицькій-Черняхівській

Чує лицар серед бою,
що смертельна рана в грудях,
стиснув панцира міцніше,
аби кров затамувати.
Бачить з вежі гарна дама,
що поблід її коханий,
що рукою стиснув груди, –
посила до нього джуру.
– Пане лицарю, вас просять
залишити бій кривавий
хоч на ту малу часину,
поки рану перев’яжуть.
Є у нас м’які завої
і бальзам на рану гойний,
там на вежі біла постіль
вже давно для вас готова.
«Любий джуро! щира дяка
тій, що шле тебе до мене,
але я прийти не можу
на запросини лагідні.
Якби я хоч на хвилину
скинув сей залізний панцир,
кров би ринулась потоком
і життя моє порвала б.
Бо й такі бувають рани,
що нема на них бальзаму,
що нема на них завоїв,
окрім панцира твердого».
– Ох, мій пане, ся відповідь
зранить серце ніжній дамі! –
«Може, має дама панцир,
Хай його міцніше стисне».

Кімполунг, 6.06.1901