Божевільна
Тісно в переповненім трамваї.
Тільки всі ту жінку обминають.
Розгадали враз, що божевільна.
Не сіда ніхто на місце вільне.
І вона нікого не чіпає,
лиш сама з собою розмовляє
про якогось поліцая-ката,
що дочку живцем спалив у хаті,
називає трьох синів-танкістів,
що згоріли в стороні австрійській.
Заступило розум, заступило
бідолашній горе чорнокриле.
Лиха не позбутися повіки.
Тут безсилі найсильніші ліки.
Плаче мати, мати божевільна.
І смутить присутніх місце вільне.
І сидіти важко, і стояти...
А по світі ще гримлять гармати.