Притча про Коряку-розкоряку
Сидів Коряка-розкоряка,
На вулиці. Ні дощ, ні мряка,
Ні спека- все ніщо для нього.
Такий собі Великий Йога.
Сидів, коцюрбився у позі,
Мов наркоман у передозі,
Пив дощ із неба, дощ і їв,
(ще, може, ротом мух ловив)
Коротше, Гуру, хоч куди...
Ішла дівчИна до води
(хотіла, бачите, скупатись,
Бо у дівчат такий вже статус-
Як не купається- бруднуля)
-Іди до мене- враз почула-
Я- Гуру, я тебе навчу
Купатись в крапельках дощу,
Ловити мух у позі пави
І споглядать, що роблять гави.
Інакше, трясця твою мати,
Ніколи ти не будеш знати
Шляхів коротких до Нірвани.
За це співай мені осанну,
І сплачуй раз по раз данину-
З мух, що наловиш- половину.
Питає дівчина (вона
Хоч молода, та не дурна)-
Скажи мені, чи ти не дурень?
З чого ти взяв, Великий Гуру,
Що Гуру ти, а не ледащо,
Що під дощем купатись краще,
Аніж у річці чи у ванні,
Що шлях короткий до Нірвани
Відкриється лише тому,
Хто ротом добре ловить мух
І на землі вмостився рачки?..
.............................
Такі Корячки-розкорячки
Нерідко прагнуть вчити нас...
Подумайте. Бо- САМЕ ЧАС.